Гра-вікторина « У поколіннях я озвуся»

  Тарас Шевченко – велична постать історичного та літературного життя нашої України. Його справедливо називають великим українцем, адже у ньому наша історія, мрія, надія. Через усе життя проніс великий Кобзар палку любов до рідної землі, до неньки – України, у своїх творах нагадував про минулу славу України і закликав до патріотизму та великої любові до рідної землі.

Тарас Шевченко… Тарас… Це бунтівне, пророче ім’я знайоме не тільки українцям, а й усьому світові. В цьому імені  щось неосяжне, у ньому відлунюють дзвони гайдамацьких шабель, чути рев старого Дніпра-Славути, рокіт бандури сліпого кобзаря. Шевченко – це криниця з джерельною водою, яка втамовує духовну спрагу народу. Тараса немає… Але живе його душа, живе в серці кожного українця.

Ніжну матір і дитину

Він прославив серцем чистим.

Всю осяяв Україну

Поглядом він променистим.

Ось чому в сім’ї великій,

У саду квіток прекрасних

Буде жити він навіки,

Як безсмертний наш сучасник!

Такими слова сьогодні розпочалася гра-вікторина « У поколіннях я озвуся», яка була проведена з учнями 11 класу під керівництвом класного керівника Ковальчук А.М.

Метою гри було: розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г. Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості; формувати уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності; розвивати творчі здібності дітей; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

     Переможцем цього змагання стала Драчук Марина, яка набрала найбільшу кількість балів і отримала за це грамоту. Сьогоднішня вікторина змогла донести учням те, що ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, бо він подарував нам безцінний скарб. Цей скарб – його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє.