Тестові завдання з української мови
Тест №1
Тест № 2
Творення імен по батькові
Часто на ЗНО абітурієнтам пропонується визначити рядок, у якому допущено помилку в написанні імен по батькові. Щоб краще запам'ятати цю тему, пропоную скорисатится такою таблицею:
Чоловічі
|
Жіночі
|
Додавання суфікса
–ович-
Михайлович, Васильович, Юрійович, Зіновійович, Геннадійович
|
Додавання суфіксів
– івн-, ївн-
Михайлівна, Василівна, Юріївна, Зіновіївна, Геннадіївна
|
Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфіксів
–ич (-іч)
Лукич, Савич, Кузьмич, Хомич,
Якович, Ілліч.
| |
Зверніть увагу! Помилка!
| |
НЕ можна:
|
НЕ можна: -
|
Таблиця за творами української літератури ЗНО-2018
Таблиця літературних напрямків
Епоха
|
Напрямок
|
Представники
|
Давня література
| ||
Х-ХІ ст.
|
Монументалізм
|
Літописи, «Повість минулих літ»
|
ХІІ-ХІІІ ст.
|
Орнаменталізм
|
«Слово о полку Ігоревім»
|
ХV- поч.ХVІІ ст.
|
Ренесанс
|
І.Вишенський
|
ХVІІ-ХVІІІ ст.
|
Бароко
|
Г.Сковорода
|
Нова українська література
| ||
ХVІІІ-поч. ХІХ ст.
|
Класицизм
|
І.Котляревський
|
ХVІІІ-поч. ХІХ ст.
|
Сентименталізм
|
Г.Квітка-Основ’яненко
|
Перша половина ХІХ ст.
|
Романтизм
|
М.Гоголь, П.Куліш, Т.Шевченко (рання творчість)
|
Друга половина ХІХ ст
|
Реалізм
|
Марко Вовчок, Панас Мирний, І.Нечуй-Левицький, Іван Карпенко-Карий, Т.Шевченко (пізня творчість)
|
Кінець ХІХ – початок ХХ ст.
|
Модернізм
(має різні течії)
|
І.Франко, П.Тичина, В.Симоненко, Микола Хвильовий,
Є.Плужник, Є.Маланюк, І.Драч, Л.Костенко та ін. Тобто всі, хто жив і писав у ХХ ст.
|
Імпресіонізм
|
М.Коцюбинський
| |
Експресіонізм
|
В.Стефаник
| |
Неокласицизм
|
М.Рильський
| |
Неоромантизм
|
Леся Українка, О.Кобилянська
| |
Футуризм
|
В.Стефаник
| |
Кінець ХХ – початок ХХІ ст.
|
Постмодернізм
|
Ю.Андрухович, О.Забужко, О.Ірванець, І.Карпа та ін.
|
Місцевості та населені пункти, де розгортаються основні події творів
Місто, село, територія, де відбуваються основні події твору
|
Назва твору та його автор
|
Тополівка
|
«Україна в огні» О.Довженка
|
Харків
|
«Мина Мазайло» М. Куліша
|
Семигори
|
«Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького
|
Піски
|
Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Панаса Мирного та Івана Білика
|
Україна, Сибір, Петербург
|
«Сон» Т.Шевченка
|
Хмарище, Київ, Ніжин
|
«Чорна рада» П.Куліша
|
Біля Кононівки
|
«Intermezzo» М.Коцюбинського
|
У степах під Компаніївкою
|
«Подвійне коло» Ю.Яновського
|
Тайга, Сибір, праліси Сіхоти-Аліня
|
«Тигролови» І.Багряного
|
Близький схід, пустеля
|
«Мойсей» І.Франка
|
Харківщина, на річці Оскіл
|
«Сом» Остапа Вишні
|
Карпати, Гуцульщина, біля річки Черемош
|
«Тіні забутих предків» М.Коцюбинського
|
Словник літературознавчих термінів
Срібло-сірий сніг суворий
Срібно-сивий сипле сум… (В.Кобилянський)
Асонанс – повторення однакових або подібних голосних звуків у рядку, реченні, строфі, що надає текстові багатозвучності, музичності.
Які вогні в височині! (М.Вороний)
Анафора – єдинопочаток.
Я хочу, щоб пахла не кров’ю земля, а квітами,
Я хочу, щоб сонце світило ясне над нивами,
Я хочу ростить золоті врожаї на полі багатому,
Я хочу, щоб діти маленькі мої росли соколятами. (Л.Забашта)
Епіфора – повторення однакових слів чи виразів наприкінці строф чи прозових уривків з метою посилення виразності, підкреслення чогось. Стилістична фігура протилежна анафорі.
Так, це дружина Томмі,
Син п’ятирічний Томмі,
Що вона каже, Томмі?
Чом ти здригнувся, Томмі?
Борг за квартиру, Томмі,
Любий, коханий Томмі…
(М.Бажан)
Антитеза – протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, думок тощо. Часто для створення антитези використовуються антоніми.
Ситий голодного не розуміє. (Нар.творчість)
Гіпербола – художнє перебільшення.
Давно вже Київ панував
Його церкви аж хмари зачепили. (А. Метлинський)
Або ж:
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
Лиш приходить подібне кохання… (В. Сосюра)
Літота – показ ознак якогось предмета чи явища в навмисно зменшеному вигляді. Іноді літота – засіб вияву ніжності й любові.
Наприклад, в оповіданні М.Вовчка «Сестра» «внученька качається по садочку білим клубочком», а її бабуся «така малесенька, ледве од землі видно…»
Епітет – художнє означення. Найчастіше епітетами виступають прикметники.
Квітуча земля, волошкові очі…
Інверсія – перестановка слів у реченні. Зміна прямого порядку слів для того, щоб найбільш значуще слово особливо підкреслити, звернути на нього увагу. Часто інверсія зустрічається в народних думах (дієслівне римування).
…Хорошії мислі мали,
Од мене більшу добичу брали
І неприятеля під ноги топтали. (Нар.творчість)
Метафора – переносне значення. Слово чи словосполучення, яке розкриває сутність чи особливості одного явища через перенесення на нього схожих ознак і властивостей іншого явища. При цьому прямі ознаки поєднуються з переносними.
Там море дере свою синю одежу
об гострі скелі на білі клапті
і закидає ними весь берег.
Метонімія – перенесення назви одного предмета на інший, що перебуває з ним у певному зв’язку.
Харків радісно зустрічає учасників конференції.
Гальорка в театрі зааплодувала. (Мається на увазі не гальорка, а люди, які там сидять).
Оксюморон – поєднання непоєднуваного. Свідоме поєднання різко контрастних понять, які логічно ніби виключають один одного, але в дійсності разом дають нове уявлення.
Ми рабами волі стали. (І.Франко)
Я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватися… (Леся Українка)
Персоніфікація (або уособлення) – вид метафори. Надання предметам, явищам природи властивостей людини.
Навшпиньки підійшов вечір,
Засвітив зорі,
Послав на травах тумани… (П.Тичина)
Синекдоха – вид метонімії, у якій наявна кількісна заміна понять.
Вчись шанувати копійку. (Мається на увазі не копійку, а гроші загалом).
Ноги моєї тут більше не буде. (Тут «нога» в значенні людини).
____________________________________________________________
Опорні схеми-конспекти: жанри й роди
Структурно-логічні схеми з теорії літератури. Просто, ясно, з гумором. Зберігайте собі та діліться з друзями!
Матеріали від сторінки "Відеорепетитор". Автор: Ганна Дем'яненко.
Немає коментарів:
Дописати коментар